Дислексика

Читаюча дитина – привід для гордості. Більшість батьків намагаються навчити дітей читати ще до школи. Але що, якщо дитині вже сім, вісім, десять років, а він як і раніше відчуває труднощі з читанням? Розбираємося разом з Ганною Левінзон, експертом лабораторії читання «Вірні слова» і викладачем Школи лінгвістики НДУ ВШЕ.

Що таке дислексія

Дислексія – це вроджене нейробіологічне порушення, при якому дитина по-особливому сприймає мову. Природним наслідком цього порушення стають проблеми з читанням. За моїми спостереженнями, такі труднощі відчуває кожен п’ятий-сьомий дитина. У цих дітей немає ніяких проблем з інтелектом, він може бути навіть вище, ніж у деяких однолітків. Дітям просто важко читати.

Дислексія може бути різного ступеня тяжкості, часом про її існування ні дитина, ні батьки можуть навіть не знати: з дитиною почали вчасно займатися, і проблеми вдалося уникнути, але ситуація може виявитися і більш серйозною – настільки, що ні батьки, ні фахівці, на жаль, не допоможуть йому освоїти читання.

У чому одна з головних складнощів для дислексика? Він не розділять слова, речення, текст на складові частини

Тобто якщо у звичайної людини слово – це набір різних звуків або фонем, то для дислексика слово – один великий нерухомий цегла, він бачить великий пласт тексту, який не може розділити на складові частини. Уявіть, що я показую вам здалеку ліс, а потім прошу сказати, скільки листя на третій гілці знизу у берези, що стоїть праворуч у другому ряду. Ось і для дислексика окремий звук у слові – це та сама гілка. Він чує і розуміє слова, але розділити їх на складові частини не в змозі.

“Червоні прапори”

Зрозуміти, що у дитини є проблеми, можна ще до того, як він почне вчитися читати. Перше, що можуть зробити батьки, – перевірити фонематичний слух, той самий, який допомагає нам виділяти звуки в словах.

Запропонуйте дитині сказати слово «булочка» без звуку «б». А тепер запропонуйте йому замінити в ім’я Юля звук «я» на букву «а». Якщо у дитини-дошкільника з таким завданням виникають труднощі, йому треба допомагати вже зараз: висока ймовірність, що, коли ви перейдете до читання, у нього виникнуть проблеми. На які ще особливості важливо звернути увагу?

1. Відсутність прогресу. Це перше і головне. У початковій школі завжди перевіряють швидкість читання – всі батьки цей підхід лають і не розуміють, а він, між іншим, дуже важливий, тому що допомагає зрозуміти, розвиваються здібності дитини, чи ні. Якщо дитина трохи відстає від норми, нічого страшного, просто він розвивається у своєму темпі. Але якщо він 1 вересня читає 20 слів за хвилину і через півроку ці ж 20 слів зберігаються, це привід звернути увагу на читання і дитині допомогти.

2. Вгадує слова. Коли діти тільки вчаться читати, вони часто вгадують цілі слова або закінчення, але якщо їх попросити прочитати слово по буквах, вони напружаться і зроблять це. Дислексик ж продовжить вгадувати. І проблема ця збережеться і в 7, і 8, і навіть в 9 років. І якщо ви думаєте, що дитина в началке відмінно читає про себе, а вголос соромиться, ви помиляєтеся. Він просто вгадує очевидні слова. Якщо я скажу «карі», ви зрозумієте, що це очі. Ось і дислексики так само читають тексти. А коли почнуться профільні предмети, почнуться і складності.

3. Плутає літери. Знову-таки, на початкових етапах навчання читанню це норма. Але якщо ми розуміємо, що дитина вже давно вчиться, але продовжує плутати букви, це тривожний дзвіночок.

4. Не чує пари літер. Цей параметр відноситься до дошкільнятам: діти повинні чути глухі – дзвінкі, м’які – тверді приголосні, легко та швидко підбирати пари. Якщо ж з дитиною це вчать, а він все одно не чує, тут є про що задуматися. Наприклад, якщо ви скажете слово «бочка» і попросіть поміняти дзвінкий звук глухий, дитина з хорошим фонематичним слухом швидко підбере слово «нирка». Дислексики ж часто при читанні плутають глухі і дзвінкі, тверді – м’які звуки: замість «лапа» читають «ляпу».

5. Дзеркалить літери. Звичайно, проблеми зі звуковим сприйняттям і читанням вплинуть на лист. У переважній більшості випадків діти з дислексією також стикаються з дисграфією – складнощами з написанням слів.

Але знову-таки дошкільнята дзеркалять літери просто тому, що наш мозок налаштований на те, що від зміни положення тіла в просторі властивості самого тіла не змінюються: якщо ви бачите, як щеня стрибає, бігає, лежить, перекидається, ви все одно розумієте, що це все той же щеня. А в буквах не так: якщо букву “Е” покласти на спину, вона перетвориться на “Ш”. Але якщо дитина продовжує дзеркаль букви в школі – в другому і навіть в третьому класі, зверніть на це увагу, – це часті ознаки дислексії.

6. Пропускає або замінюють літери. Дислексики при читанні часто пропускають і змінюють голосні приголосні: наприклад, їм важко буває прочитати букву, яка кілька разів повторюється в слові. Або роблять незвичайні помилки на листі: пишуть не «карова», а «даху» або «корава», наприклад.

Що робити

Головне завдання оточуючих, які хочуть допомогти дислексику, – навчити його ділити слова, речення та тексти на складові частини. Тому я б порадила:

1. Не змушуйте дитину більше читати. Це груба помилка батьків, діти яких мають труднощі з читанням. Вчителі її теж часто роблять. Зрозумійте, що для дислексика читання – це величезне фізичне та моральне навантаження. Порадити такій дитині більше читати – все одно що порадити людині без ноги почати бігати марафони, щоб швидше ходити. Важливо читати не багато, а регулярно: маленькі тексти кожен день по 15-20 хвилин або стільки, скільки дитина витримує.

2. Грайте. З маленькими дітьми грайте в різні ігри зі словами: заміни букву, назви слово на першу або останню букву, поміняй букви місцями і т. д. І ві за кордоном багато вчителів користуються кубиками Ельконіна – методикою, яку придумав радянський педагог і психолог Д. Б. Ельконін. А між тим складати з різнокольорових кубиків слова, міняти їх місцями, помічати, що тут є голосні, а тут немає, – відмінна профілактика труднощі з читанням.

3. Читайте дітям вірші. Рима – це по суті шматочок слова, що від нього ніби відділяється. Тому поезія та ігри з римами теж відмінне вправу.

4. Не бійтеся фонетичного розбору. Знаю, що батьки дуже не люблять ці вправи, не розуміють, навіщо вони взагалі потрібні. Та й багато вчителів теж. Але для дислексика це відмінна вправа, яка допомагає розвинути фонематичний слух. Дітям з дислексією взагалі потрібні всі можливі види розборів: розбір пропозиції, словотвірний, морфологічний – все це дуже важливо.

5. Звертайте увагу на знаки пунктуації. Це теж допомагає розділити великий пласт тексту на окремі частини – пропозиції. Коли ви вчите дитину читати, завжди показуйте йому, що в тексті є крапки, коми, окличні та питальні знаки. Просіть його завжди дочитувати пропозицію до кінця, а не кинути там, де захотілося. Дитина повинна аналізувати текст як набір закінчених смислових одиниць, а не окремими плямами, які він встиг віднімати.

6. Використовуйте аудіокниги. Це порятунок для дислексиков! По-перше, це допомагає розширювати словниковий запас. Дитина, яким багато читають вголос, який слухає аудіокнижки і знає багато слів, набагато швидше вчиться розшифровувати нові слова навіть з урахуванням виникаючих труднощів. По-друге, аудіокниги допомагають розвивати увагу до друкованого тексту – нехай дитина в навушниках слухає книгу і стежить за текстом або намагається одночасно з автором читати слова. Тільки це має бути не аудіоспектакль, а саме книжковий текст.

7. Допомагайте йому читати. Головна помилка батьків – впевненість у тому, що їх дитина не читає навмисно, тому що йому ліньки або він неуважний. Дитина може не любити читати, тому що грати в телефон йому цікавіше, але якщо вона навчається в школі і іноді ви з ним щось читаєте будинку, то навик читання він освоїть, повірте, яким би ледачим він не був. Тому, якщо ви помічаєте, що дитині важко, він не справляється, допомагайте йому: читайте завдання з предметів, шукайте аудиоучебники. У дислексиков все відмінно з інтелектом, вони впораються з будь шкільною програмою, у них є тільки одна складність – читання, ось і допоможіть йому впоратися з нею.

Якщо ви помічаєте, що прогресу немає, а труднощі не зникають, звертайтеся до фахівців. Правда, тут є проблеми.

Які фахівці допомагають впоратися з дислексією

У нас немає чіткої методики корекції дислексії. Фахівців, які цілеспрямовано займаються цією проблемою, теж немає. Батьки спочатку йдуть до нейропсихологам – ті їм кажуть, що треба розвивати дрібну моторику або міжпівкульні зв’язку. Потім йдуть до якихось квазиокулистам і офтальмологів – вони пропонують окуляри з кольоровими лінзами і тексти на різних фонах. Наступний візит до психіатра, який прописує таблетки «для концентрації». У результаті дитина виявляється сконцентрованим, в окулярах з яскравими вікнами і розвиненою дрібною моторикою, але все з тими ж проблемами з читанням. Всі ці методики не допомагають впоратися з дислексією.

Самий логічний крок, якщо ви помітили проблеми з читанням, – піти до логопеда. Але, на жаль, далеко не всі фахівці знайомі з методиками корекції дислексії: деякі логопеди обмежуються вирішенням тільки одного завдання – поставити звуки. Але дитина може добре читати, не вимовляючи деякі звуки, а може не читати взагалі, зате відмінно говорити.